ПРАВО́ПИС, у, ч.Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі.Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним... смотреть
ПРАВО́ПИС, ОРФОГРА́ФІЯ, ПИСЬМО́ заст. Літературний альманах — це науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (М. ... смотреть
-у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передання мови на письмі. || Дотримування правильного написання слів.
право́пис[правопиес]-са, м. (y) -с'і, мн. -сие, -с'іў
[prawopys]ч.pisownia, ortografia грам.
-у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передання мови на письмі.|| Дотримування правильного написання слів.
Spelling, orthographyоснови правопису (підручник) — Basic speller
【阳】 正字法
Право́пис, -су, -сові; -писи, -сів
(правила написання) орфографія, заст. письмо.
{право́пиес} -са, м. (y) -сі, мн. -сие, -сіў.
Ortografi, rettskrivning
Ortografi, rättskrivning
ім (орфографія) orthography; spelling
право́пис іменник чоловічого роду
Retskrivning
ортографія, сов. орфографія.
-у m pisownia, ortografia
правописание, орфография
ორთოგრაფია, მართლწერა
правопис, -у
↑ "Український правопис"\ § 101. "Українські прізвища" § 102. "Відмінювання прізвищ" § 103. "Відмінювання імен" § 104. "Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ" § 105. "Неслов’янські прізвища" Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них прикметники § 106. "Складні і складені особові імена та прізвища" § 107. "Похідні прикметники від складних імен та прізвищ" Географічні назви § 108. "Українські географічні назви" § 109. "Географічні назви слов’янських та інших країн" Географічні назви з прикметниковими закінченнями § 110. "Географічні назви слов’янських та інших країн - додатково" § 111. "Іншомовні географічні назви" § 112. "Відмінювання географічних назв" § 113. "Правопис прикметникових форм від географічних назв" Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] § 114. "Правопис складних і складених географічних назв" Написання окремо Написання разом Написання через дефіс \... смотреть
↑ "Український правопис"\ §§ 44—66 "Іменник" I відміна II відміна III відміна IV відміна Прикметник § 67. "Групи прикметників" Тверда група прикметників М’яка група прикметників § 68. "Зразки відмінювання прикметників" § 69. "Ступенювання прикметників" Числівник § 70. "Кількісні числівники" § 71. "Порядкові числівники" § 72. "Дробові числівники" Займенник § 73. "Особові займенники" § 74. "Зворотний займенник" § 75. "Присвійні займенники" § 76. "Вказівні займенники" § 77. "Питальні займенники" § 78. "Означальні займенники" § 79. "Складні займенники" (неозначені й заперечні) Дієслово § 80. "Дійсний спосіб" Теперішній час Поділ дієслів на дієвідміни Друга дієвідміна Перша дієвідміна Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ Майбутній час Минулий і давноминулий час § 81. "Наказовий спосіб" § 82. "Умовний спосіб" § 83. "Неозначена форма дієслова" (інфінітив) § 84. "Дієприкметник" Дієприкметники активного стану Дієприкметники пасивного стану § 85. "Дієприслівник" \... смотреть
↑ "Український правопис"\ §§ 1—20 "Літерні позначення звуків" Голосні Чергування голосних Чергування голосних у дієслівних коренях Приголосні Позначення м’якості приголосних Зміни приголосних при збігу їх Спрощення груп приголосних Подвоєння та подовження приголосних § 21 "Правопис префіксів" З-, (ІЗ-, ЗІ-) БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- §§ 22—24 "Правопис суфіксів" Іменникові суфікси Прикметникові та дієприкметникові суфікси Дієслівні суфікси Правопис складних слів § 25. "Загальні правила правопису складних слів" Сполучні звуки О, Е (Є) Складні слова без сполучного звука § 26. "Складні іменники" § 27. "Прикладки" § 28. "Складні числівники та займенники" § 29. "Складні прикметники" § 30. "Прислівники" § 31. "Прийменники" § 32. "Сполучники" § 33. "Частки" Вживання великої літери (букви) § 34. "Велика літера на початку речення" § 35. "Велика літера при звертаннях і в ремарках" § 36. "Велика та мала літери в рубриках" § 37. "Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо" § 38. "Велика літера у власних назвах" § 39. "Велика літера в складноскорочених назвах" § 40. "Графічні скорочення" Правила переносу § 41. "Орфографічні правила переносу" § 42. "Технічні правила переносу" § 43. "Знак наголосу" \... смотреть
§ 21. Правопис префіксів↑ "Правопис основи слова" \ З- (ІЗ- ЗІ-) \ 1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов. Префікс з- (с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити, з’єднувати, зігнорувати, з’їзд, зорієнтуватися, зумовити, згаслий, змазати, знадливий, скоротити, склад і под. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: page28 зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зімкнути, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується з зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти. \ БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. \ 2. У всіх префіксах — без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через- — кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, безкорисливий, відкриття, відстань, міжконтинентальний, міжпланетний, надпотужний, обпалити, обтрусити, підтримка, передплата, передчасний, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, розхитати, черезплічник. \ ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- \ 3. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний. Префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва. page29 \... смотреть
§ 113. Правопис прикметникових форм від географічних назв↑ "Правопис власних назв" \ Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) \ 1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Пенжино — page145 пенжинський, Тульчин — тульчинський, Тушино — тушинський, Цюрупинськ — цюрупинський, Чигирин — чигиринський; грузин — грузинський, осетин — осетинський; Болдіно — болдінський, Філіппіни — філіппінський. В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин-, -ін-, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку — бакинський, Кабарда — кабардинський, Караганда — карагандинський, Поті — потинський, Сочі — сочинський, Чита — читинський, Шахти — шахтинський. \ Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] \ 2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ — дніпропетровський, Тамбов — тамбовський; Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів — львівський, Могилів — могилівський, Тетерів — тетерівський, Чернігів — чернігівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і: Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський. У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Біла Церква — білоцерківський, Валки — валківський, Гребінка — гребінківський, Казанка — казанківський, а також Златоуст — златоустівський. Але: Орел — орловський і т. ін. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: а) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг — виборзький, Волга — волзький, Гаага — гаазький, Гамбург — гамбурзький, page146 Калуга — калузький, Ладога — ладозький, Люксембург — люксембурзький, Лейпциг — лейпцизький, Онега — онезький, Острог — острозький, Прага — празький, Рига — ризький, Страсбург — страсбурзький; Воронеж — воронезький (пор. назву українського селища — Вороніж — воронізький), Запоріжжя — запорізький, Париж — паризький; Абхазія — абхазький, Кавказ — кавказький, Лодзь — лодзький, Сиракузи — сиракузький, француз — французький; б) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчак — баскунчацький, Великі Луки — великолуцький, Вишній Волочок — вишньоволоцький, Владивосток — владивостоцький, грек — грецький, Кагарлик — кагарлицький, Казбек — казбецький, калмик — калмицький, Кобеляки — кобеляцький, коряк — коряцький, Кременчук — кременчуцький, Прилуки — прилуцький, словак — словацький, таджик — таджицький, турок — турецький, узбек — узбецький; Ніцца — ніццький, Суец — суецький, Череповець — череповецький; Бахмач — бахмацький, Галич — галицький, Гринвіч — гринвіцький, Овруч — Овруцький, Солигалич — солигалицький. Але: Дамаск — дамаський, Мекка — меккський, тюрки — тюркський; в) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамас — арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський, тунгус — тунгуський, Черкаси — черкаський, черкес — черкеський, Ясси — ясський; волох — волоський, Карабах — карабаський, Лепетиха — лепетиський, чех — чеський; Золотоноша — золотоніський, Кандалакша — кандалакський, латиш — латиський, Сиваш — сиваський, чуваш — чуваський. Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах — казахський, Перемишль — перемишльський та ін. \... смотреть
§ 114. Правопис складних і складених географічних назв↑ "Правопис власних назв" \ Написання окремо \ 1. Окремо пишуться: а) географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Біла Церква, Великий Устюг, page147 Верхня Силезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа, Зелена Гура, Нове Місто, Новий Сад, Повализька Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр; б) географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море; в) географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове; г) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село Івана Франка, селище Лев Толстой, станція Єрофей Павлович; але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка, що складається з двох імен. \ Написання разом \ 2. Разом пишуться: а) географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам’яногірка, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка; білопільський, верхньодніпровський, гостролучанський, дорогобузький, кам’яногірківський, чистоводнівський та ін. Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні терміни типу море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів і т. ін.: Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море тощо; б) географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворіччя, Першотравневе, page148 П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля; дворічанський, п’ятихатківський, семигірський, семипілківський, сорокадубівський та ін.; в) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, крутибородівський, печиводівський; г) географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський. Але: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі інші; ґ) географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белград, Волгоград, Цілиноград; Китайгород, Новгород, Княжпіпь, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольфштадтський; д) прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломорський (від Біле море), білоцерківський (від Біла Церква), гостромогильський (від Гостра Могила), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна); житньогірський (від Житні Гори), західноєвропейський (від Західна Європа), кам’янобалківський (від Кам’яна Балка), липоводолинський (від Липова Долина). \ Написання через дефіс \ 3. Через дефіс пишуться: а) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бісауський, Глинськ-Загора — глинськ-загорський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, page149 Коло-Михайлівка — коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво — орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця — пуща-водицький; Берізки-Бершадські — берізки-бершадський, Віта-Поштова — віта-поштовий, Кам’янець-Подільський — кам’янець-подільський, Рава-Руська — рава-руський, Харків-Товарний — харків-товарний, Австро-Угорщина — австро-угорський; але: Індокитай та похідні прикметники від подібних назв; б) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрієво-Іванівка — андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка — дмитро-варварівський, Івано-Франківськ — івано-франківський, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський, Олександро-Пащенкове — олександро-пащенківський; але: Петропавлівка; в) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін., але: Алатау, Амудар’я, Махачкала, Сирдар’я; амудар’їнський, приамудар’їнський; алмаатинець, кзилординець тощо; г) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Сант-Яго, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський; фолл-риверський, атлантик-сітинський та ін.; ґ) географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, page150 артикль, а також утворені від них прикметники: Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Ла-Манш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз (департамент); новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін.; д) прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницько-ставський (від Вінницькі Стави); е) прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: івано-франківський (село Івана Франка). \... смотреть
↑ "Український правопис"\ Приголосні § 86. "L у словах іншомовного походження" § 87. "G, H у словах іншомовного походження" § 88. "F, Ph, Th у словах іншомовного походження" § 89. "Неподвоєні й подвоєні приголосні" Передача звука J та голосних § 90. "J у словах іншомовного походження" § 91. "E, O, EU у словах іншомовного походження" E, Ö, EU Групи приголосних з голосними § 92. "Апостроф у словах іншомовного походження" § 93. "Ь у словах іншомовного походження" § 94. "Дифтонги AU, OU" § 95. "Дифтонги EI, EU, IJ, EY" § 96. "Кінцеві -TR, -DR" § 97. "Англійські W та TH" § 98. "Французькі LL та ILL" § 99. "Довгі голосні в прізвищах та іменах" § 100. "Відмінювання слів іншомовного походження" \... смотреть
↑ "Правопис основи слова"\ § 22. "Іменникові суфікси" -ИК, -НИК та ін. -ИВ(О) -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін. -АЛЬ, -ЕНЬ та ін. -ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін. -ЕН(Я) [-ЄН(Я)] -ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін. -ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)] -ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)] -ОВИЧ, -ІВН(А) [-ІВН(А)] -ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А) -ОК -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ §23. "Прикметникові та дієприкметникові суфікси" -Н(ИЙ), -Н(ІЙ) -АНН(ИИ), -ЕНН(ИИ), -АН(ИИ), -ЕН(ИИ) -ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ) [-ЇЧН(ИЙ)] -ИН, -ЇН -ИН(ИЙ), -ЇН(ИЙ) -ИСТ(ИИ), -ЇСТ(ИЙ) -ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИИ), -ОВ(ИЙ) -УВАТ(ИЙ) [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), -ОВИТ(ИЙ) § 24. "Дієслівні суфікси" -УВА- (-ЮВА-), -ОВА- -ОВУВА- -ІР- (-ИР-) \... смотреть
імен. чол. роду, тільки одн.система загальноприйнятих правил, що визначають способи написання мови на письміправописание сущ. ср. рода, только ед.ч.